Стропи: різновиди, маркування, бракування, комплектуючі

Стропи: різновиди, маркування, бракування, комплектуючі

Стропи – прості пристосування, які використовуються для підйому і переміщення різних вантажів. У перекладі з голландського слово «строп» означає «петля». Пристосування складаються з одного або декількох гнучких елементів, кінці яких замкнуті в петлі або оснащені вантажозахоплювальними пристроями.

Залежно від матеріалу гнучких елементів стропи діляться на три види: канатні, ланцюгові і текстильні. Кожен з видів пристосувань, в свою чергу, ділиться на підвиди залежно від конструкції: петльові, кільцеві, гілкові.

За допомогою строп вантажі кріпляться до гака підйомного крана. Деякі види пристосувань використовуються для обхвату важких предметів. Також стропи можуть застосовуватися для кріплення вантажів до купола парашута, гондол до дирижаблів і аеростата. Широке застосування вантажопідйомні пристосування знайшли в будівництві, сільському господарстві, вантажоперевезеннях, лісової промисловості, на металургійних комплексах і в інших галузях.

Канатні стропи

За допомогою канатних строп проводяться багато видів вантажопідіймальних операцій. Попит на вироби не падає завдяки їх зручності і невисокої вартості. Основний елемент стропа – сталевий канат, виготовлений з металевих дротів, звитих в пасма. Усередині каната знаходиться сердечник з пеньки. Якщо пристосування складається з декількох канатів, вони кріпляться на спеціальній сполучній ланці.

Масивні вантажі, для роботи з якими призначені канатні стропи, зазвичай мають спеціальні вушка або кільця. До них і кріпляться гілки пристосування.

За конструкцією канатні стропи діляться на такі види:

  • СКП (УСК1) – двопетльові, використовуються переважно для кріплення вантажів до гака крана. Вантажопідйомність — від 0,5 до 16 тон;
  • СКК (УСК2) – кільцеві, застосовуються при роботі з підйомними кранами для закріплення вантажів. Мають перевагу в порівнянні з СКП – удвічі менший діаметр троса при рівних показниках вантажопідйомності. Пристосування можуть використовуватися для роботи з вантажами вагою до 32 тон;
  • 1СК – одногілкові, комплектуються коушами, гаками і кільцями. Часто використовуються в якості ремкомплекта для багатогілковіх строп. Вантажопідйомність – до 16 тон;
  • 2СК – двогілкові, використовуються для кріплення вантажів до крана за допомогою гаків. Вантажопідйомність – до 16 тон;
  • 3СК — трьохгілкові. Затребувані як в будівництві, так і в транспортних компаніях;
  • 4СК – чотиригілкові або «павуки». Вантажопідйомність таких пристосувань може досягати 50 тон. Використовуються у виробничій та будівельній сферах.

Довжина гілок канатних строп – від 1 до 15 метрів. Під замовлення можливе виготовлення вантажопідйомних пристосувань з більш довгими гілками. Діаметр канатів – до 46 мм. Експлуатація пристроїв допускається при температурах від -60 до +400 градусів.

Кінці канатних строп, замкнуті в петлі, обробляються двома способами – заплітанням і обпресуванням. Перший метод на сьогоднішній день вважається застарілим, хоча використовується багатьма виробниками. Він має на увазі переплетення між собою пасом каната і скріплення їх кінців за рахунок сили тертя. Чим більше буде навантаження на петлі троса, тим щільніше дроту туляться один до одного. Місце переплетення кінців каната ізолюють, щоб убезпечити тих, хто буде працювати зі стропом, від пошкоджень стирчать дротами.

Метод опресування має на увазі закладення кінців троса втулкою, виготовленої з алюмінію або іншого м’якого металу. Втулку обжимають особливим чином, щоб отримати надійне зчеплення. Процес опресування частково механізований, що знижує його вартість і підвищує продуктивність.

У канатних строп багато переваг:

  • стійкість до підвищених навантажень і різких підйомів (міцність на розрив);
  • непогана гнучкість;
  • стійкість до зношування;
  • можливість швидко виявити дефекти;
  • невисока вартість.

У канатних строп є і мінуси. Це велика вага, мала ремонтопридатність, можливість пошкодити поверхню вантажу, ймовірність отримання травми при контакті з обірваними дротами.

Цепные модели

Для обслуживания грузов с острыми краями лучше всего использовать цепные стропы. Эти приспособления производятся из стальных звеньев, которые, в свою очередь, соединяются друг с другом посредством сварки. В итоге полученная конструкция имеет высокую прочность, надежность, гибкость и удобство эксплуатации. Цепной строп хорош еще и тем, что ему не страшна высокая или низкая температура, воздействие кислоты или открытого огня. Однако по сравнению с канатным аналогом цепной вариант будет иметь гораздо больший вес.

Маркировка стропов, созданных из цепи, такова:

  • 1 СЦ — одноветевой вариант.
  • 2 СЦ — двухветевое исполнение стропа исключает разрыв звеньев цепи.
  • 4 СЦ — так называемый паук. Четырехветевой строп, применяемый для работы с грузами нестандартной формы.
  • ВЦЦ — цепная ветвь, являющаяся запасной частью для ремонта стропа, однако вполне может быть использована и как самостоятельный грузоподъемный элемент.
  • УСЦ — кольцевой вариант или же универсальный.

Ланцюгові стропи

Головний елемент ланцюгового стропа – сталевий ланцюг з класом міцності від 4 до 12. Для з’єднання ланок ланцюга використовується зварювання. Гілки пристосувань комплектуються гаками. Довжина гілок може досягати 20 метрів. Ланцюгові стропи вважаються універсальними, так як можуть використовуватися для роботи з усіма видами вантажів. Пристосування затребувані в металургії, на підприємствах хімічної, атомної, паливної промисловості, у важкому машинобудуванні, а також на складських об’єктах.

Як і інші види подібних пристосувань, ланцюгові класифікуються за конструкцією і діляться на гілкові і кільцеві. Виробники пропонують такі види ланцюгових строп:

  • 1СЦ – одногілкові, можуть використовуватися як самостійно, так і для збірки багатогілкових пристосувань;
  • 2СЦ – двогілкові;
  • 3СЦ – трьохгілкові;
  • 4СЦ – чотиригілкові або ланцюгові «павуки», підходять для роботи з вантажами нестандартної форми;
  • ВЦ – ланцюгова гілка, укомплектована кільцями або гаками;
  • УСЦ – кільцеві універсальні, використовуються для обхвату вантажів;
  • СЦ1ВЗ – з однією замкненою гілкою;
  • СЦ2ВЗ – з двома замкнутими гілками.

Вантажопідйомність ланцюгових строп залежить від класу міцності всіх їх елементів. при підвищенні класу міцності ланцюга знижується питома матеріаломісткість пристосування у збільшується термін його служби. Стропи різних класів міцності мають таку вантажопідйомність (дані приведені для температури до 200 градусів для однієї ланцюгової гілки з мінімальним діаметром):

  • клас 3 – до 100 кг;
  • клас 5 – до 300 кг;
  • клас 8 – до 800 кг;
  • клас 10 – до 1200 кг;
  • клас 12 – до 3150 кг.

При підвищенні температури допустима вантажопідйомність виробів зменшується на 10-15%.

Вантажопідйомність пристосувань безпосередньо залежить і від діаметра ланки ланцюга. Дана інформація наведена в таблиці:

Ланцюгові стропи дуже гнучкі, що дозволяє використовувати різні способи стропування. Пристосування можна застосовувати при температурах від -40 до +500 градусів. Ця категорія строп може ремонтуватися. Пошкоджені ланки можна замінити і використовувати виріб далі. Ланцюгові вантажопідйомні пристосування вважаються найбільш безпечними, так як деформацію ланок можна виявити відразу. Довжину ланцюга завжди можна зменшити, якщо це необхідно.

Що стосується недоліків, то їх небагато. Ланцюгові стропи мають велику вагу. Але ланцюги високих класів міцності (8-12) випускаються меншого діаметру, що практично усуває цей недолік. Ще один мінус пристосувань – висока вартість.

Технический стандарт «Безопасность при грузоподъемных операциях и перемещении грузов» (стр. 5 )

Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах: 1 2 3 4 5 6 7 8

7.2. Инженерно-технический работник по надзору за безопасной эксплуатацией грузоподъемных машин обязан осуществлять надзор за техническим состоянием и безопасной эксплуатацией грузоподъемных машин, съемных грузозахватных при­способлений, производственной тары и принимать меры по предупреждению нару­шений правил безопасности.

7.3. Инженерно-технический работник, ответственный за содержание грузоподъ­емных машин в исправном состоянии, обязан обеспечить:

· содержание в исправном состоянии съемных грузозахватных приспособлений и производственной тары (если содержание их в исправном состоянии не возложено на другие службы);

· про­ведение периодических осмотров, технических обслуживании и ремонтов в уста­новленные графиком сроки;

· систематический контроль за правильным ведением журнала осмотра и своевременного устранения выявленных неисправностей;

· личный осмотр грузозахватных приспособлений и тары в установленные сро­ки.

7.4. Инженерно-технический работник, ответственный за безопасное производство работ кранами, кранами-трубоукладчиками, кранами-манипуляторами и другими грузоподъемными маши­нами, обязан не допускать использования немаркированных, неисправных или не соответствующих по грузоподъемности и характеру груза съемных грузозахват­ных приспособлений и производственной тары.

7.5. Владельцами грузоподъемных машин и эксплуатирующими организациями должны быть разработаны способы правильной строповки и зацепки грузов (Приложение 5 к настоящему Техническому стандарту), кото­рым должны быть обучены стропальщики. Графическое изображение способов стро­повки и зацепки должно быть выдано на руки стропальщикам и крановщикам или вывешено в местах производства работ.

7.6. Владельцем грузоподъемных машин или специализированной организацией должны быть разработаны способы обвязки деталей и узлов машин, перемещаемых грузоподъемными машинами во время их монтажа, демонтажа и ремонта, с указа­нием применяемых при этом приспособлений, а также способов безопасной кан­товки грузов, когда такая операция производится с применением грузоподъемной машины.

7.7. Грузоподъемные машины, съемные грузозахватные приспособления и тара, не прошедшие осмотра и технического освидетельствования, к работе не допускаются
.
Неисправные грузозахватные приспособления, а также приспособления, не имеющие бирок (клейм), не должны находиться в местах производства работ.
ЗАПРЕЩЕНО
нахождение в местах производства работ немаркированной и повреж­денной тары.

7.8. Погрузочно-разгрузочные работы и складирование грузов на базах, складах, площадках должны выполняться по технологическим картам, в которых приводятся перечень применяемых грузозахватных приспособлений и графические изображе­ния (схемы) строповки грузов.

7.9. Строповка грузов должна производиться в соответствии со схемами стро­повки. Для строповки предназначенного к подъему груза должны применяться стро­пы, соответствующие массе и характеру поднимаемого груза, с учетом числа ветвей и угла их наклона. Стропы общего назначения следует подбирать так, чтобы угол между их ветвями не превышал 90°.

7.10. Соединения крюка грузоподъемной машины с подвесками, петлями и коу­шами стропов должны быть надежными. Подвеска стропа должна фиксироваться защелкой крюка. Монтажная петля должна закрепляться защелкой в звене крюка стропа.

7.11. В целях предупреждения падения грузов во время подъема и перемещения их кранами следует соблюдать следующие правила строповки:

· При обвязке груза стропы должны накладываться без узлов и перекруток.

· Под острые углы металлических грузов (швеллер, уголок, двутавр) необходимо подкладывать подкладки. При этом необходимо учитывать расположение центра тяжести груза.

· Подводить строп под груз следует так, чтобы исключить возможность его выскальзывания во время подъема груза.

· Обвязывать груз нужно таким образом, чтобы во время его перемещения исключалось падение его отдельных частей и обеспечивалось устойчивое положение груза при перемещении. Для этого строповка длинномерных грузов (столбов, бревен, труб) должна производиться не ме­нее чем в двух местах.

· Не использованные для зацепки концы многоветвевого стропа должны быть ук­реплены так, чтобы при перемещении груза краном исключалась возможность за­девания этими концами за встречающиеся на пути предметы.

7.12. Перемещение мелкоштучных грузов должно производиться в специально для этого предназначенной таре, при этом должна исключаться возможность выпа­дения отдельных грузов.

7.13. Груз, грузозахватное приспособление или тару при их горизонталь­ном перемещении следует предварительно поднять на 500 мм выше встреча­ющихся на пути оборудования, строительных конструкций и других предме­тов.

Текстильні стропи

І ланцюгові, і канатні стропи досить складні для маневрування і важкі. Для роботи з крихкими або пофарбованими вантажами вони не годяться, тому що можуть пошкодити поверхню. В цьому випадку стануть в нагоді текстильні стропи, здатні забезпечити необхідну гнучкість, надійну фіксацію вантажу і необхідну строповку.

Стропи з текстилю бувають двох видів – стрічкові або круглопрядні. Перші випускаються у вигляді стрічки з одного або декількох шарів синтетичного матеріалу (нейлону, поліестеру або пропілену). Круглопрядні стропи складаються з поліестерового сердечника, укладеного в рукав з поліефірної або нейлонової тканини. За пластичністю і вантажопідйомністю круглопрядні моделі перевершують стрічкові.

За конструкцією стропи діляться на три види:

  • петльові (СТП) – стрічка з двома петлями на кінцях, обшитими протекторною тканиною;
  • кільцеві (СТК) – стрічка, замкнута в кільце;
  • гілкові – можуть бути з однією (1СТ), двома (2СТ), трьома (3СТ) або чотирма (4СТ) гілками, оснащеними вантажозахоплювальними елементами.

До позначення круглопрядних виробів додається буква «К». Кільцеві і петльові варіанти є найбільш універсальними. Їх використовують для обв’язки вантажів.

Стропи фарбуються в різні кольори. Колір стрічки означає її вантажопідйомність. Колірна ідентифікація використовується для швидкого візуального визначення меж безпечної навантаження. Ширина стрічки також залежить від вантажопідйомності пристосування.

Головний плюс текстильних строп – компактність і невелика вага. При зберіганні пристосування займають мінімум місця, їх легко транспортувати. Поверхня стрічок не пошкоджує вантажі. Синтетичні матеріали, з яких виготовлені вантажопідйомні пристосування, несприйнятливі до перепадів температур, вологості, впливу нафтопродуктів і органічних розчинників. Коштують текстильні стропи значно дешевше канатних і ланцюгових.

Максимальна температура поверхні вантажів, з якими контактують стропи, не повинна перевищувати 100 градусів, а мінімальна не може бути нижче -40 градусів. Текстильні матеріали нестійкі до дії лугів і кислот. Зберігати пристосування потрібно тільки в закритих приміщеннях через нестійкість до впливу ультрафіолету.

Подлежат ли ремонту текстильные стропы?

Несмотря на высокую функциональность текстильных строп, ремонту и восстановлению они не подлежат. Согласно требованиям РД24-СЗК-01-01, при обнаружении на данных такелажных приспособлениях рваных строчек, ожогов кислотой или щёлочью, следов обугливания или плавления, а также порезов, разрывов или заеданий они должны быть немедленно сняты с эксплуатации. Важным моментом является учёт износа и удлинения инвентаря за пределами норм, указанных производителем. Тщательной проверке подвергается не только сам строп, но и прилагаемая к нему фурнитура: она ни в коем случае не должна быть деформирована.

Як маркуються стропи?

При виробництві будь-яких типів строп обов’язковою умовою є їх маркування. Воно наноситься як на сам виріб, так і на металеву бирку, яка надійно кріпиться до вантажозахоплювальних пристроїв. Спосіб кріплення повинен бути таким, щоб забезпечити збереження маркування до закінчення терміну експлуатації стропа.

Маркування на бирці вантажопідйомних пристосувань повинне містити наступну інформацію:

  • для канатних строп – тип, вантажопідйомність, заводський номер, довжина, товарний знак, дата виготовлення;

  • для ланцюгових строп – товарний знак підприємства, тип пристосування, вантажопідйомність, клас міцності, порядковий номер у системі нумерації, робоча довжина, дата випробування;

  • для текстильних строп – товарний знак виробника, тип, вантажопідйомність, довжина, дата виробництва, порядковий номер за нумерацією виробника, позначення стандарту.

Маркування наноситься на бирку незмивною фарбою, колір якої повинен відрізнятися від кольору бирки.

Как рассчитать текстильные стропы?

Для исключения аварийных ситуаций при проведении работ, необходимо предельно точно производить расчёт текстильных строп. Данный процесс предполагает учёт:

  • требуемой грузоподъёмности;
  • запаса прочности каждого конкретного изделия;
  • способов строповки груза;
  • функциональных характеристик самих стропов – особенностей их конструкций, количество применяемых ветвей и т.д.

С помощью особых формул специалистами определяется предполагаемая нагрузка на каждую ветвь стропа, его части (крюки, кольца, карабины) и на такелажное приспособление в целом. Получаемые вычисления тщательно соотносят с установленными нормативами, инструкциями по эксплуатации такелажного оборудования и прочими рекомендательными документами.

Приспособления для испытаний

Испытание стропов стальных канатов и большинства других типов осуществляется на аттестованных стендах. Применяются гидравлические стенды испытания канатов, в которых нагрузка, составляющая 1,25 частей от рабочей, развивается за счет гидроцилиндра. Приспособления для испытания стропов стальных канатов оснащаются измерительными устройствами (манометрами, динамометрами) высокого класса точности. Основными элементами стенда являются каретки (подвижная и натяжная), к которым крепятся стропы. Требования к испытанию стропов предусматривают время воздействия нагрузки 10 минут. Результаты измерений фиксируются в журнале регистрации.

Рейтинг
( 2 оценки, среднее 4.5 из 5 )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями: